Перемоги урочистий день

Вже стільки літ і стільки зим,
Як відгримів той бій кривавий,
Вони ж ще там, на полі слави,
Уклін їм, мертвим і живим!
Спасибі вам, сивоголові,
Вітчизни-матері сини!
Немає правди у війни,
Вона лиш в мирі та любові!
Зупинись, прислухайся на мить —
Кричать з вогню і мати, і дитина,
Хай буде мир, хай більше не горить
У пеклі війн твоє життя, людино!

     Мітинг-реквієм з нагоди 74 річниці Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні відбувся 9 травня 2019 року в турбівському парку біля Могили  Невідомому солдату.  

    Турбівчани- представники установ та підприємств, освітніх закладів, молодь, ветерани, громадськість прибули на місце проведення  мітингу- реквієму із покладання квітів до пам’ятника Невідомому солдату в селищному парку. Селищний голова Василь Завальнюк відкрив  мітинг, привітав ветеранів та учасників війни, воїнів- інтернаціоналістів, учасників АТО, ООС на Сході України, всіх присутніх турбівчан, гостей та запрошених з величним святом- Днем пам’яті та примирення, Перемоги над нацизмом у Другій Світовій війні.

    На мітингу виступили начальник управління освіти Липовецької РДА Інна Косач, голова  селищної ветеранської організації Галина Хлопченюк, учні та молодь із щирими привітаннями з  нагоди свята.

    Тут, в тихому куточку нашого рідного селища, біля Могили невідомому солдату, ми щороку  схиляємо голови перед пам’яттю мільйонів співвітчизників, які загинули у Другій світовій війні 1939-1945 років: на її фронтах, в партизанському та національно-визвольному підпіллях, рухах опору, концентраційних таборах та на примусових роботах. За історичними вимірами, 1418 днів і ночей, протягом яких йшла війна, – лише коротка невловима мить. А за масштабами подій, за величчю звершеного і трагізмом пережитого – це ціла епоха.

    За сухими статистичними цифрами- мільйони людських трагедій. Українці зробили надзвичайно вагомий внесок у перемогу над нацизмом, ставши однією з націй-переможниць. За даними Українського інституту національної пам’яті, у Другій світовій війні українці понесли людські втрати більше, ніж Велика Британія, Канада, США та Франція разом узяті. Загальні втрати України у цій війні оцінюються у 8-10 мільйонів життів. Кількість українських жертв можна порівняти із населенням сучасної Австрії.

   В роки війни на території України діяло 180 концентраційних таборів, де окупанти знищили майже 1,8 млн. військовополонених. За роки окупації Україна втратила понад 5 млн. цивільних громадян,  було знищено понад 1370 населених пунктів. Україна дала Радянській  Армії 7 командуючих фронтами і арміями, 200 генералів, понад 6 млн. солдатів, сержантів і офіцерів. Близько 120 тисяч українців зустріло нацистів у вересні 1939 р. у складі польської армії. У наступні роки також понад 130 тис. українців воювали в інших арміях Антигітлерівської коаліції (США, Британської імперії, Франції). Сотні тисяч українців боролись із нацизмом у Русі Опору. У результаті бойових дій в Україні було зруйновано понад 700 міст і містечок, десятки тисяч сіл. Київ знищено на 85%, Харків - на 70%, великої розрухи зазнали Дніпропетровськ, Запоріжжя, Полтава, повністю знищено Тернопіль. Було зруйновано 2 млн. будинків, унаслідок чого понад 10 млн. людей залишилися без даху над головою. У1941 р. з України було вивезено 550 промислових підприємств, майно і худобу тисяч колгоспів, радгоспів, десятки наукових і навчальних закладів, осередків культури, історичні цінності. Виїхало майже 3,5 млн. жителів України– кваліфіковані робітники і спеціалісти, науковці, творча інтелігенція.

    Ми пишаємося тим, що зробили для Перемоги наші земляки- турбівчани. Пам’ятає рідна земля своїх героїв. Кожна родина втратила на війні своїх синів, братів, чоловіків. В далекому 1944  наше селище визволяла 70 Гвардійська та 183 Стрілецька дивізії, триста загиблих та пропавших безвісти турбівчан, 317 учасників бойових дій померли в післявоєнні роки, 139 наших односельчан нагороджені орденами, 437 нагороджені медалями. За кожною цифрою - чиєсь загублене життя, навіки покалічена доля.  Їх імена закарбовані в наших серцях,  на  Меморіальній Дошці Захисникам Вітчизни, та на цьому  Обеліску.

       Болять серця ветеранів, їх так мало сьогодні -  живих свідків великого горя!  Щоріч і наших турбівчан- ветеранів залишається все менше. Тож давайте низько поклонимся нашим  турбівчанам- учасникам бойових дій, які  сьогодні є серед нас:

                  Малярчук Ідея Петрівна

                  Гнидюк Тамара Венедиктівна

                  Борецька- Пузир Ганна Іванівна 

                   та 72 учасники війни.

     Нашим почесним  ветеранам уже за дев’яносто, а Ганні Іванівні Борецькій- Пузир  нині виповнилося 100 років! Усе менше залишається серед нас ветеранів, і все величніше постає перед нами їх подвиг. 9 травня- День великої Перемоги- ніколи не стане звичайним днем.

       Дорогі наші! Немає  у світі такої міри, якою можна було б виміряти Ваш подвиг.  Не вистачить слів, якими  людство могло  б висловити подяку за порятунок від фашиського поневолення. Ваші бойові фронтові нагороди - свідки Вашої мужності та сили духу! А ще – свідки спогадів, невимовного душевного болю від втрат та пережитого.

        Шановні ветерани нехай для Вас цвіте калина, а рідна земля дадає сили, здоров᾽я і щастя. Низький уклін вам, дорогі, за ваше самовіддане служіння своєму народові. Я низько вклоняюсь насамперед Вашим рокам, Вашій силі і відвазі. Складаю Вам славу! Дякувати Богу, що він кріпить Вас, бо ще маєте вчити інших, як любити свою Вітчизну, щоб мир і спокій був на українській землі.  За вами життєвий досвід, за нами молодість і майбутнє. Впевнений, що до моїх побажань приєднається весь народ України.

     Присутні вшанували пам’ять воїнів, які віддали своє життя на Майдані та на Сході України.

        Тож,нехай злагода і добробут панують у кожній оселі, адже одвічна воля народу України до миру, свободи і кращого життя є непереможною!

  Вічна пам'ять загиблим, честь і слава живим героям!

                    Слава Україні!

 

Повернутись